Програмовий
зміст: закріпити поняття про державні та
національні символи; продовжувати знайомити
з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття,
розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття. Формувати бажання якомога більше дізнатися про
історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за
неї, бажання берегти народні звичаї, традиції. Розширити і поглибити знання
дітей про звичаї та обряди українського народу, виховати любов до народних
традицій. Познайомити дітей зі стравами української національної кухні, з
традиціями, пов'язаними із готуванням страв.
Виховувати повагу до людської праці, бажання самим допомагати дорослим.
Відроджувати звичаї та обряди нашого народу.
Без верби й калини – нема
України
Про
вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це
дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона
оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе
верба, – жили й річки». З верби
робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної
неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.
«Не ламай калину». Другою улюбленою рослиною
українців є калина. Здавна говорили: «Посади калину – будеш мати долю щасливу»
«І на тім рушникові». - Багато символів має
наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті костюми, й вишиті сорочки, й українські
віночки.
В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати.
Наприклад, найпершу у віночку – посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку –
символ землігодувальниці. Пообіч неї – жовті стрічки – символ сонця; за ними світло-зелені – символ краси й молодості.
Потім голубі,
сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовтогарячу – символ хліба, фіолетову -
символ мудрості
людини, малинову
– символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку.
Україна
– наша земля, наш рідний край. Україна...вона в усьому, що нас оточує: в
містах, в зорях, у кожному камінчику, деревці. Це і червона калина, що росте на
подвір’ї біля вашої хати, і рушничок, вишитий старенькими бабусиними руками.
Україна – це й зелена трава у дворі вашого дому, по якій можна бігати, сидіти,
лежати й дивитись на небо, як там пливуть білесенькі хмаринки. Ми називаємо
Україну нашою Батьківщиною.